- починити
- -чиню́, -чи́ниш, док., перех., заст.1) Зробити, вчинити. || кому. Заподіяти що-небудь.2) кому. Наслати на когось чари, заподіяти кому-небудь шкоду ворожінням.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
починити
Смотреть что такое "починити" в других словарях:
починити — дієслово доконаного виду зробити рідко … Орфографічний словник української мови
починений — а, е, заст. Дієприкм. пас. мин. ч. до починити. || почи/нено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
направити — правлю, виш, Ол. Починити, відремонтувати, полагодити … Словник лемківскої говірки
